Коаліція не перший день дихає на ладан. Про її можливий розпад не писав хіба лінивий. Але давайте припустимо, що коаліціанти таки зможуть знайти спільну мову, притлумити передвиборчий гормональний сплеск і працювати далі. Чи можуть вони запропонувати країні бачення майбутнього? І чи зможе коаліція, яке не має такого бачення, мати майбутнє сама?
У понеділок, під час вечірнього ефіру на «Свободі слова» (ICTV), коаліціанти багато разів повторили одну тезу – коаліція буде працювати, а її розпад не відбудеться в найближчому майбутньому. Аргументація залізна – в умовах війни, падіння економіки і присутності безумця з ядерною кнопкою по сусідству, країна не може дозволити собі ще й політичну кризу.
Розвал коаліції, перевибори і парламентський параліч на кілька місяців може поставити хрест на успішності реформ, а отже і майбутньому країни.
Проте жоден з політиків не зумів дати ясної відповіді на питання, яке я адресував представникам коаліції: а яке ж саме майбутнє для країни можете запропонувати ви і які жертви готові для цього понести?
За майже рік роботи коаліціанти встигли зібрати достатньо взаємних образ і претензій. Поки партії намагаються втримати хиткий баланс, але очевидно, що скоро об’єм цих претензій може стати критичним. Чи готовий буде «Народний фронт» піти на зміни регламенту і порядку голосування? Чи піде «Блок Петра Порошенка» на відставку генерального прокурора та Насірова? Чи погодяться «Самопоміч» та «Батьківщина» на голосування за зміни до Конституції? Чи погодяться окремі партії та політики поступитися власними приватними та електоральними інтересами для того, щоб зберегти країну і втримати курс на реформи? Поки фракції продовжують говорити, що цілісна коаліція є для них найбільшою цінністю, але не готові йти на будь-які поступки заради її збереження – це шлях в нікуди.
Наступне стратегічне питання, від якого залежить майбутнє парламенту – чи готові депутати раз і назавжди встановити чіткі правила гри для роботи коаліції. Сьогодні партії та окремі депутати не соромляться порушувати правила та процедури щодо діяльності коаліції, саботують затверджені радою коаліції законопроекти, пропускають її засідання абощо. Про не персональне голосування та порушення процедури розгляду законопроектів у комітетах годі й говорити. Таке зверхнє ставлення до правил породжує взаємну недовіру і поглиблює коаліційний розкол.
Рішення давно відоме. До 2010-го року в регламенті Верховної Ради був передбачений алгоритм роботи Коаліції, передбачені санкції за порушення правил роботи Ради та принципів роботи коаліції. За часів Януковича, який потребував контролю над парламентом і безкарності для представників своєї більшості, ці норми регламенту були відмінені. Але чи не час повернути чіткі правила гри для усіх? Про яку правосвідомість громадян може йтися, якщо навіть депутати не бояться порушувати попередньо-узгоджені норми?
Останнє і найважливіше ключове питання – чи має сьогодні коаліція бачення майбутнього України, її візію, мрію, заради якої варто працювати? Здається, сьогодні коаліціанти погрузли у задоволенні власних інтересів, розподіл посад та ресурсів, час по час повертаючи увагу на найбільш критичні сфери реформування країни. Коаліція буксує на рівні операційних питань і самоусунулась від формування стратегії майбутнього країни.
Не хотілось би вдаватися до зайвого пафосу, але хіба не заради того, щоб уможливити майбутнє процвітання країни люди виходили Майдан? Хіба не тоді, коли майбутнє країни потрапило під загрозу ми вийшли на Майдан? І чи не заради того, щоб уможливити це майбутнє процвітання країни ми стояли на цих майданах до останнього?
Перший рік кволих реформ показав – українці можуть терпіти негаразди, якщо їм пропонують бачення майбутнього. І як показує досвід революцій 2004-го та 2013-2014-го років, коли це бачення майбутнього у них забирають, українці готові повертати його собі кров’ю.
Концентруючись на розподілі потоків та посад і забуваючи про стратегічне бачення розвитку країни, коаліціантам слід пам’ятати, що українці так чи інакше повернуть собі право на мрію про Україну і бачення її майбутнього. Питання лише чи буде в цій мрії та майбутньому місце для самих партій коаліції.
