Новий уряд Арсенія Яценюка розпочинає реформування державних закупівель у найгірших традиціях режиму Януковича – поспіхом, із запровадженням корупційних схем та звільненням тендерних корупціонерів від відповідальності.
Цього тижня парламент має розглянути урядовий законопроект № 1551 щодо удосконалення системи державних закупівель та електронних закупівель. Згідно із поданням, його має представляти новий міністр економіки Айварас Абромавичус. Співдоповідач від парламентського комітету з економічної політики – Андрій Іванчук, старий колега Арсенія Яценюка.
Що ж, високопосадовці матимуть чудову нагоду публічно зруйнувати власну репутацію за декілька хвилин.
Законопроект готувався наприкінці грудня минулого року в авральному порядку. Персональна вказівка прем’єра Яценюка перервала плідний діалог між фахівцями департаменту Мінекономіки з питань державних закупівель, громадськими експертами та представниками бізнесової спільноти. В рамках робочої групи з реформування системи держзакупівель, створеної влітку колишнім міністром економіки Павлом Шереметою, розроблялися дійсно реформаторські зміни. Передбачалося, що фінальна версія проекту буде подана на розгляд Верховної Ради в січні цього року.
Проте «реформаторська гарячка» прем’єра перекреслила всі ці надбання.
Як і за часів Януковича, запропоновані урядом зміни начебто націлені на благі досягнення – зниження корупційних ризиків, підвищення конкуренції, спрощення участі бізнесу у державних торгах, запровадження електронних закупівель. Проте наслідки прийняття урядового проекту будуть прямо протилежними.
Урядовий проект фактично заохочує тендерних ділків до корупційних змов, в тому числі із замовниками, під час проведення державних закупівель. Неформальна монополізація ринків держзакупівель вже перетворилася у справжню біду всієї системи. Протягом останніх років Антимонопольний комітет викривав подібні змови, накладав штрафи, проте ці заходи були відверто неефективними.
Саме тому весною минулого року була запроваджена заборона для учасників тендерних змов брати участь у торгах протягом трьох років. Схожі реєстри недобросовісних учасників державних торгів діють у багатьох країнах світу, навіть в Росії та Казахстані.
Останній яскравий приклад походить із Дніпропетровської області. Губернатор Ігор Коломойський відомий своїми гучними антикорупційними та патріотичними заявами. Проте підконтрольна йому компанія «Авіас» вже декілька місяців поспіль успішно «розігрує» тендери на пальне з не чужим їй спаринг партнером. Чи зверне Антимонопольний комітет увагу на таку відверто непатріотичну поведінку залишається відкритим питанням.
Але воно втрачає свою актуальність, оскільки уряд Яценюка пропонує прибрати нещодавно запроваджену заборону! Прем’єр дуже «послідовний» у боротьбі з олігархами….
Уряд є не менш послідовним і у боротьбі з корупцією. Проект № 1551 також дозволяє брати участь у державних торгах і компаніям, яких притягають до відповідальності за корупцію. Відповідна заборона була запроваджена у минулому жовтні та має запрацювати у квітні. Більш того, вона була ініційована саме… урядом А.Яценюка!
Вже цих двох «ініціатив» достатньо, щоб відмовитися від урядового проекту.
Але урядова фантазія не має меж.
Проект фактично починає демонтаж вільного та безкоштовного доступу до тендерної інформації, за який громадські активісти, бізнес та прогресивні замовники билися із 2008 року. Він скасовує безоплатне оприлюднення тендерних документів на веб-порталі tender.me.gov.ua.
Є високий ризик того, що наступним кроком буде запровадження платного доступу до всієї тендерної інформації. І тоді на боротьбі з тендерною корупцією можна ставити жирний хрест.
Нестача коштів у ДП «Зовнішторгвидав України», яке адмініструє веб-портал, не може слугувати виправданням. У не менш кризовому 2008-му році тодішній міністр економіки Богдан Данилишин зумів їх знайти у центральному бюджеті. Що заважає зробити теж саме Яценюку або Абромавичусу?
Більш того, урядовці значно скорочують можливості для оскарження змін до тендерної документації. Завдяки цьому не чисті на руку замовники отримують чудовий та цілком легітимний інструмент для протягування «своїх» постачальників.
Обґрунтування є начебто виправданим. У минулому році багато тендерів МОЗу зривалися учасниками торгів, які в останній день оскаржували тендерну документацію, а Антимонопольний комітет блокував подальше проведення закупівель.
Проте урядове рішення лише розширює корупційні ризики.
Нарешті, урядові пропозиції щодо електронних закупівель теж містять небезпечні норми. Загалом, з часів Тендерної палати над е-закупівлями в Україні висить якесь прокляття. Будь-які спроби в цій сфері були та є лобістськими, корупційними або просто недолугими.
Не є виключенням і поточний законопроект. Багато ключових рішень щодо практичного запровадження е-тендерів передаються на розсуд Кабінету Міністрів. Це відразу насторожує. Акцент робиться лише на приватних е-площадках, що нагадує схеми тієї ж Тендерної палати…
Нажаль, позитивні ідеї проекту виглядають як ложка меду в бочці дьогтю. Наприклад, обов’язок надавати численні довідки покладається лише на переможця торгів. Про необхідність такого спрощення участі у торгах Центр політичних студій та аналітики говорить ще з минулого літа.
На думку експерта з державних закупівель Олександра Шатковського, позитивним є підняття вартісних порогів із 100 до 200 тисяч гривен, а для запиту цінових пропозицій – до 500 тис. грн. Проект скасовує необхідність паперового підтвердження того, що замовник дійсно оприлюднив обов’язкові документи тощо.
Проте всі ці нововведення руйнуються численними корупційними ризиками. Недаремно Центр політико-правових реформ оцінив корупційну небезпеку проекту у 4 бали за 5-бальною шкалою та рекомендував повернути його уряду.
Варто згадати, що ціла низка проблем взагалі не вирішуються урядовою ініціативою. Наприклад, державні підприємства масово не виконують обов’язок звітувати про свої закупівлі. Уряд не звертає на це уваги, тому необхідним є підсилення відповідальності підприємств за подібні порушення закону.
Відновлення перерваного діалогу між урядовими експертами, громадськістю та міжнародними організаціями буде найкращою запорукою прийняття дійсно реформаторського закону.
