Планування розвитку регіонів України – системний процес, який включає багато етапів та складні процеси їх взаємоузгодження. В рамках державної Стратегії регіонального розвитку свою довгострокову Стратегію розвитку (або хоча б її проект) має кожна область. Стратегії – продукт довгострокового планування (5-10 років). В середньостроковій перспективі Стратегії реалізуються через Програми соціально-економічного розвитку областей, які зазвичай приймаються в областях на 1-3 роки.
Якщо Стратегії окреслюють місію та цілі діяльності кожного регіону, то Програми мають визначити всю сукупність практичних кроків, необхідних для здійснення намічених цілей. Програми соціального та економічного розвитку є вузько спрямованим на вирішення конкретних завдань тому особлива увага у них повинна приділятися показникам ефективності, які дозволять визначити чи втілена певна ціль чи ж ні. Також важливою функцією програми є забезпечення ефективного контролю, адже те, наскільки точно реалізуються цілі залежить від того, як налагоджений контроль за його виконанням.
В України повноцінні затверджені на цей момент програми соціального та економічного розвитку мають Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Львівська області. Решта – або шаблонні або мають значні недоліки, а саме: занадто абстрактне формулювання очікуваних результатів та показників ефективності, шаблонність Програм, відсутність плану моніторингу та контролю виконання, повторення з року в рік одних заходів, оскільки вони сформульовані занадто загально і виконати їх в конкретному році просто не можливо, відсутність прогнозування основних показників.
Програми соціально-економічного розвитку на 2015 рік фактично кожної області дублюють Програми попередній років цієї ж області. Найчастіше це стосується планування заходів соціально-гуманітарного розвитку – щороку одній й ті самі проблеми, однакові напрями діяльності, тотожні інструменти виконання та дуже схожі очікувані результати. Складається враження, що розробники просто не знають як вирішить соціально-гуманітарні проблеми, хоча часто їм надають високий пріоритет. Індикатори досягнення цілей зазвичай не досягаються. Якщо порівнювати їх у Програмах різних років, складається враження що їх розрахунок не підкріплено жодною попередньою аналітикою. Так, у Програмі Дніпропетровської області в 2015 році зафіксовано, що в результаті реалізації Програми фонд оплати праці по винен зрости до 41,3 млрд.гривень, однак у 2013 планувалося досягти фонду оплати в розмірі 43,8 млрд. Висновок – в 2013 поставлена ціль не була виконана.
Чи не єдина область, яка має тактичний план вирішення соціальних питань – Львівська.
Деякі ж Програми, якщо й містять кількісне формулювання цілей, то за різні роки показники однакові. Для прикладу Програма розвитку Житомирської області:
У більшості Програм розвитку заходи сформульовані настільки загально, що не те, що неможливо перевірити їх виконання, але й абсолютно легко повторювати їх із року в рік у Програмах. Тобто виконання заходів не обмежується певним часовим проміжком (наприклад, роком), вони є «вічнозеленими» та не втрачають своєї актуальності.
Для прикладу Програма Київської області містить захід «збереження наявних та створення нових робочих місць через залучення інвестицій у розвиток сучасних високотехнологічних виробництв у різних галузях економіки». Це звучить скоріше як ціль, ніж захід, адже не зрозуміло що саме планується зробити для його виконання, не вказано кількісні індикатори та строки.
Тотожна проблема і в постановці цілей в Програмі розвитку Закарпатської області:
Приклад того як ця проблема може бути вирішена можна побачити в Програмі соціального та економічного розвитку Житомирської області, яка містить більш деталізований план кроків – по кожному напряму розвитку в таблицю зібрані всі заходи, зазначені виконавці, терміни виконання, потрібні кошти, джерела фінансування та очікуванні результати.
Програми різних років Запорізької області містять одній й ті ж показники ефективності, які щороку фіксуються все вищими кількісними індикаторами.
Ще одним типовим недоліком є відсутність систем контролю та моніторингу – в переважній більшості програм не передбачено системи звітності про виконання, відповідальних підрозділів та осіб, методів оцінки і виміру результатів діяльності.
В кращі практики щодо аспекту моніторингу можна віднести роботу Житомирської ОДА, яка щоквартально публікує на сайті звіт про виконання Програми економічного і соціального розвитку області. Звіт містить інформацію, на якому етапі роботи щодо виконання кожного заходу.
В програмі Київської області при прогнозуванні очікуваних результатів вказано головні проблеми області в кількісному вираженні, представлено можливості ресурсного забезпечення та ризики, які можуть вплинути на виконання кроків Програми в рамках кількох базових сценаріїв.
В цілому
