Право власності – один із базових принципів цивілізованої країни, без яких громадяни не почуваються захищеними, не може розвиватися бізнес. На жаль, в Україні суди і правоохоронні органи не завжди готові захистити вашу власність.
Із червня 2013 року у Господарському суді Києва вже по п’ятому колу розглядається справа щодо права власності на майно, яке було віддане у лізинг.
У результаті одне підприємство захопило майно іншого через фірму-прокладку. Розслідування показало, що рейдерство відбулося на користь підприємства, близького до людей з партії «Удар». Хоча історія триває вже п’ять років, досі невідомо, коли в ній буде поставлено крапку. А сторони, незважаючи на «бєзпредєл» української судової системи, вперто готові доводити свою правоту.
ХТО З КИМ ПІДПИСАВ ДОГОВІР?
У 2008 році львівське підприємство «Лізинговий дім» здало друкарську машину вартістю 5 мільйонів 885 тис. грн. в оренду ТОВ «Маттадор» з Києва. Сума лізингових платежів становила – 9 126 289 грн. на п’ять років. Але «Маттадор» за обладнання не сплачував і «Лізинговий дім» ініціював розірвання договору.
З’ясувалося, що «Маттадор» у цей час почав процедуру банкрутства, а найняте майно 17 березня 2008 р. передав у лізинг ще іншій організації – Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів м.Києва (ЦСТРІ). Через суд було відновлено реєстрацію “Маттадора” у базі підприємств, щоб можна було витребувати в нього майно.
Поки «Лізинговий дім» намагався відсудити майно у «Маттадора», третя сторона – Центр інвалідів – вже вимагала визнання за нею права власності на машину на основі того, що достроково погасила лізингові платежі.
«А що Центр придбаваючи у лізинг майно, не повинен був переконатися, що товариство «Маттадор» є власником майна? ТОВ «Маттадор» не був власником майна. Це те саме, що купувати річ не у власника речі. Про це Центр не тільки не міг не знати, але й повинен був знати за ознаками суті договору лізингу», – обурюються у «Лізинговому домі» і звинувачують Центр інвалідів у привласненні свого майна.
Справді, якщо йшлося про сублізинг, то, за законом, обов’язковим є дозвіл «Лізингового дому». Зрештою, «Лізинговий дім» так і не отримав від «Маттадора» всіх грошей за це обладнання.
А Центр соціально-трудової реабілітації стверджує, що не знав, що майно не було власністю ТОВ «Маттадор». «Ми дивилися накладні, по яких прийшла машина… Перед тим наш представник поїхав у Польщу у представництво компанії “Шинохара”. Маттадор її привозить – ми сказали нашу адресу, уклали договір з ними», – сказав Сергій Данилів, юрисконсульт Центру інвалідів.
Суперечка між “старими-новими“ власниками триває вже п’ятий рік.
Здоровий глузд підказує, що суд мав би визнати договір «Маттадора» і ЦСТРІ недійсним, повернути обладнання «Лізинговому дому», а далі вирішувати спір окремо між ЦСТРІ і «Маттадором» та «Лізинговим домом» і «Маттадором». Але представники «Маттадору» на засідання судів не з’являються, хоча їх і особливо не шукають, обмежившись формальними запрошеннями.
У 2011 році «Лізинговий дім» витребував машину у Центру інвалідів і здав у лізинг ТОВ «Укрдрук» (Рівне), а в жовтні 2012 продав її «Два-Я-Універсал» зі Львова, яке перейняло права лізингодавця у договорі з ТОВ «Укрдрук».
Однак 16 жовтня 2012 року за “нововиявленими обставинами” майно відсудили назад Центру інвалідів.
З 1 березня 2013 року на спірне майно наклали арешт. І вже новий власник, «Два-Я-Універсал», приєднався до судової тяганини і вимагає зняття арешту з придбаної ним машини.
Залежно від рішень судів “Shinohara” 75V вагою до 19 тонн подорожує Україною: Львів, Київ, Рівне…
Транспортування, збирання і розбирання обладнання потребує матеріальних витрат, за відшкодування яких учасники теж судяться.
А ще простоює виробництво… «На цій машині працювало 15 інвалідів. На нашому підприємстві 50% працівників мають бути інвалідами. Зараз машину забрали… Цих 15 чоловік не звільняють. Тримають їх на мінімальній заробітній платі», – каже юрист ЦСТРІ, Сергій Данилів.
І «Лізинговий дім», і «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів» переконані, що правда на їхньому боці і звинувачують одне одного в шахрайстві.
ЧИ ПЛАТИЛИ ІНВАЛІДИ ЗА ЛІЗИНГ?
Юрист Центру каже, що гроші за машину не зупинилися у «Маттадора», а потрапили до «Лізингового дому». Мовляв, через таку схему, у ЦСТРІ видурили 9 мільйонів гривень та ще й обладнання відібрати хочуть.
Але в «Лізингового дому» інша математика: кажуть, що «Маттадор» не сплатив і половини вартості договору і надають копію розрахунку боргу ТОВ «Маттадор» станом на 8 листопада 2010 року. За цим документом, «Маттадор» виплатив 3 мільйони 383 тис. грн. і заборгував 1 млн. 588 тис. грн. А сума всіх платежів за договором – більше 9 мільйонів гривень.
17 березня 2008 р. «Маттадор», не будучи власником майна, підписав договір з ЦСТРІ. За 5 років ЦСТРІ мав сплатити так само понад 9 мільйонів гривень. Але гроші ніби виплатили достроково – за версією Центру, у листопаді 2009 року. Згідно з випискою з банку і платіжними дорученнями, за період з 01.01.2008р. по 03.11.2009р. – Центр заплатив Маттадору тільки 4 240 860 грн.
27 лютого 2009 року ТОВ Енергополіс поручився за платіж Центру інвалідів на суму 3 731 284 грн. 11.03.2009 «Енергополіс» сплатив «Маттадору» 100 тис. грн. А на решту грошей Центр інвалідів видав «Маттадору» вексель на суму – 3 637 773 грн., які має виплатити ТОВ «Енергополіс».
У грудні 2011 суд прийняв рішення на користь Центру інвалідів через “нововиявлені обставини”. А саме, новим визнали факт оплати векселя на суму 3,6 млн. грн.
22 грудня 2009 року «Маттадор» продав вексель на 3, 6 млн. гривень ТОВ «Енергополіс» і так погасив решту лізингових платежів. Центр інвалідів стверджував, що дізнався про це тільки у вересні 2011 року. Але аргумент звучить дивно вже тому, що директором «Енергополіса» є керівник однієї з філій Центру інвалідів та неофіційний ініціатор оренди машини – Андрій Шаблатович.
Але навіть, враховуючи вексель, ЦСТРІ сплатив Маттадору тільки 7 мільйонів 878 тис. 633 грн.
Крім того, документи подані Центром інвалідів не підтверджують платежів – стверджують у «Лізинговому домі».
«Використаний бланк векселя 1992 року. У 2001 році було затверджено новий бланк векселя з вісьмома ступенями захисту… На момент виписки цього векселя у грудні 2009 році такий бланк був недійсним. За законом, вексель виступає засобом платежу, якщо договором передбачено вексельний розрахунок. А договір між ними цього не передбачав… Отже, вони не представили ніяких доказів, що вони що-небудь платили», – каже адвокат «Лізингового дому» Лебідко Ю.І.
Однак навіть якщо повірити, що Центр інвалідів платив ці 7 мільйонів 878 тис. грн., то в «Лізинговому домі» цих грошей не бачили. Копія розрахунків «Лізингового дому» і «Маттадору» показує, що заплачено тільки 3 мільйони 383 тис. грн. Тобто, «Маттадор» достроково не сплатив «Лізинговому дому» за машину.
Зрештою, якщо договір між Центром інвалідів і «Маттадором» – недійсний, то договір про поруки і здійснені платежі не можуть впливати на набуття Центром інвалідів права власності.
НЕВЛОВИМИЙ «МАТТАДОР»
Щоб прояснити ситуацію варто було поспілкуватися із представниками самого «Маттадору». Однак це виявилося непросто.
На судові засідання представники «Маттадору» ніколи не з’являються (!), хоча по суті з їх вини почалася ця тяганина. З одеської адреси реєстрації усю кореспонденцію повертають. Очевидно, що сьогодні «Маттадор» існує тільки на папері, за офіційними телефонами до нього теж не додзвонишся.
«Маттадор» змінив власника – у 2009 році його купила компанія «Лоєр-Груп». У самої «Лоєр-Груп» засновником є московська компанія – ТОВ «Авекс». За даними держреєстру, компанія «Авекс» була ліквідована у квітні 2012 року. Російський слід є і за компанією «Даймондс», котра виступала ліквідатором «Маттадора», її засновник – московське ТОВ «ДМ-Зв’язок».
Директор «Маттадора» у 2008 році – Барський Г.Л. З’ясувалося, що у 2008 році Барський також був директором підприємства «Неограф» за адресою Боженка 86-Б (та ж адреса, що і в Центру інвалідів).
Тож виглядає на те, що все могло бути з точністю до навпаки: «Маттадор» був прокладкою не «Лізингового дому», а Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів.
Сьогодні Барський Г.Л. очолює вже інші підприємства, зокрема ПС-Холдінг. Ми зв’язалися з ним і розпитали про колишню роботу.
У телефонній розмові людина, що представилась Барським Г.Л., підтвердила, що працювала у ТОВ «Маттадор», але сьогодні, стверджує, не має до нього жодного відношення.
За його словами, «Маттадор» мав дозвіл на передачу машини в лізинг Центру інвалідів. Однак надати документальне підтвердження Барський відмовляється.
Теперішній директор «Маттадора» – Олексій Пугаков, який за довіреністю підписував договір із Центром інвалідів. Телефони вказані ним у держреєстрі підприємств недійсні.
За словами адвоката «Лізингового дому» Ю.Лебідко, недавно Центр інвалідів подав до Львівського апеляційного господарського суду документ-акт про передачу машини у власність від «Маттадора». Документ підписаний О.Ф. Пугаковим у грудні 2009 року. Однак відомо, що у січні 2010 року Центр інвалідів звертався до Господарського суду Києва з приводу відсутності такого акта тоді, як Центр ніби виплатив лізингові платежі і має набути право власності. Отже, на той час такого документа не існувало.
Більше того, у грудні 2009 року, коли підписаний документ, О.Пугаков не був директором «Маттадора». Представники «Лізингового дому» кажуть, що за період жовтень 2009-травень 2010 до держреєстру не вносилися зміни щодо керівників підприємства. Згодом маловідомий О.Ф. Пугаков таки став директором «Маттадора». І, схоже, документ про передачу майна у власність Центру, який намагаються долучити до матеріалів справи, є підробкою.
ХТО ДОПОМАГАЄ ЦЕНТРУ ІНВАЛІДІВ?
Працевлаштування і будь-яка інша допомога інвалідам, звичайно, добре, але це не повинно відвертати увагу від зловживань тих, хто прикривається їх інтересами.
Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва офіційно очолює Віктор Журавський, про якого відомо лиш те, що він був членом партії «Наша Україна».
Неформальним ініціатором придбання друкарської машини був Андрій Шаблатович, директор філії №7 ЦСТРІ м. Києва., а також член наглядової ради АТ «Центр Світло» . Обидва підприємства по суті сусіди і зареєстровані на Боженка 86 Б/Г. АТ «Центр Світло» торгує нерухомістю і здає в оренду приміщення.
Головою наглядової ради і власником 60% акцій АТ «Центр Світло» є Юрій Крикунов. Юрій Крикунов балотувався по мажоритарці від «УДАРУ» на виборах 2012 року в Києві, на Оболоні. І довіреними особами кандидата Крикунова були співробітники ЦСТРІ. До слова, депутатом він так і не став, мандат дістався О.Бригинцю.
Під час передвиборчої кампанії Україна кримінальна писала про те, як у минулому Юрій Крикунов був причетний до корупційних скандалів із організаціями інвалідів.
У 1999-2006 Юрій Крикунов очолював Київське відділення Фонду соціального захисту інвалідів – організації, створеної урядом, яка розподіляла бюджетні кошти на програми для інвалідів. Дві перевірки Рахункової палати 2000 і 2002 років виявили нецільове використання державних грошей. Однак відповідальності за розтрату чиновники не понесли.
У 2004 році Ю.Крикунов приєднався до помаранчевого табору і став довіреною особою В.Ющенка на президентських виборах. Крикунов очолював Голосіївську організацію «Нашої України», офіс якої був також на Боженка 86-Б, де «Центр Світло» здає в оренду приміщення. У 2006 Крикунов став депутатом Голосіївської районної ради від партії «Наша Україна». А в 2007 році – зайняв пост заступника голови Голосіївської РДА.
У цей же час Юрій Крикунов заснував фонд «Наше Голосієво» за знаменитою адресою – Боженка 86-Б. Фонд, у свою чергу, створив підприємство «Модерато», яке формально очолив водій Крикунова Шутка О. Дане підприємство звернулося за кредитом до Фонду соцзахисту, де не так давно працював Крикунов. Гроші призначалися на зведення МАФів, де мали би працювати інваліди – усього 27 робочих місць. А поручителем за отримані кошти став фонд «Наше Голосієво». Під МАФи Голосіївська райрада також виділила землю, кажуть, не без впливу заступника Голосіївської РДА, Ю.Крикунова.
Проте гроші витратили, а інвалідів так і не працевлаштували – їм платили за мовчання і розписки у звітах. У 2009 році було порушено кримінальну справу, де вину звернули на О.Шутку, водія Крикунова. Зрештою, нікого так і не покарали. Формально судова тяганина триває тут і досі.
За списком УДАРУ, але аж на 224 місці, балотувався О. Скринський, який працює генеральним директором «Центру Світло». До слова, саме цей О. Скринський виділяв гроші на аферу «Модерато», оскільки в свій час керував Київським Фондом соціального захисту інвалідів після Ю. Крикунова.
Іван Фіщенко, київський мажоритарник від УДАРУ, працює заступником ТОВ Аронді, що зареєстроване на одній адресі (Гарматна 39-В) з ТОВ Енергополіс і філією ЦСТРІ №7, які очолює Андрій Шаблатович. У загаданого мажоритарника Фіщенка одна із довірених осіб на виборах – працівник Центру інвалідів.
Попри все, невідомо, чи є у Центру інвалідів друзі впливовіші за Юрія Крикунова, який так і не отримав депутатський мандат.
Шукаючи можливих покровителів, нам вдалося з’ясувати цікаву деталь знайомства Ю.Крикунова з теперішнім сірим кардиналом В.Кличка – Віталієм Ковальчуком.
У період 2007-2010 Крикунов і Ковальчук обоє працювали заступниками голови Голосіївської РДА. В.Ковальчук також був депутатом Голосіївської райради і у 2006-2010 рр. очолював комісію з комунальної власності та оренди Голосіївського району.
Потім кар’єра одного із заступників, а саме Віталія Ковальчука, пішла вгору і сьогодні він – народний депутат і права рука Віталія Кличка у політичних справах.
Чи випадково Юрій Крикунов потім став членом партії «Удар» і чи може сьогодні розраховувати на підтримку свого впливовішого однопартійця залишається тільки здогадуватися.
ЧИ БУДЕ ВІДНОВЛЕНО СПРАВЕДЛИВІСТЬ?
Cтаном на сьогодні рішення Господарського суду Києва 16.10.2012 за “нововиявленими обставинами” про визнання платежу за векселем скасоване Вищим господарський судом України.
З літа 2013 року справу передано для нового розгляду у Господарський суд Києва. Але невідомо, наскільки незалежними і логічними будуть наступні рішення судів і хто переможе в сутичці – «Лізинговий дім» чи Центр інвалідів.
Зрештою, дана історія чудово ілюструє проблеми українських судів, які через свою залежність від бізнесових і політичних впливів, вже п’ятий рік не можуть винести рішення у такій далеко не складній справі.
ІРИНА САЛІЙ
