Для «вигідного» розподілу бюджетних грошей на тендерах серед «своїх» компаній чиновники використовують багато засобів. Здійснюють закупівлю за закритою процедурою у одного учасника, притягуючи за вуха законні підстави. Незважаючи на нижчі ціни конкурентів, обирають того, хто дуже «сподобався». Відштовхують від тендерів небажаних конкурентів, виставляючи надмірні або дискримінаційні вимоги…
Хоча всі ці «прийомчики» можуть бути високоефективними, вони мають один недолік. Закон зобов’язує чиновників оприлюднювати ключові документи на веб-порталі із державних закупівель. І будь-хто може перевірити, наскільки «чистою» є закупівля.
Але і цієї ситуації можна уникнути. Якщо не проводити закупівлі згідно із вимогами закону. Для цього потрібно просто зробити очікувану вартість закупівлі нижче порогів, після яких починається дія закону (та обов’язкове оприлюднення). Це 100 тисяч для закупівлі товарів та послуг (300 тисяч – у сфері будівництва) та один мільйон – для закупівлі робіт.
Зрозуміло, що «подяка», яку замовники можуть отримати у таких випадках, є малою у порівнянні з мільйонними «відкатами» під час звичайних тендерів. Проте для місцевих чиновників «десятка тисяч» може важити як для міністрів – «десятка мільйонів». Копієчка до копієчки…
Чинний закон про здійснення державних закупівель не зобов’язує замовників оприлюднювати детальну інформацію про закупівлі нижче порогів. Точніше, із літа цього року вони зобов’язані публікувати на власних сайтах річні плани закупівель. Але законодавство не вимагає, щоб ці плани містили дані щодо підпорогових закупівель із їхньою очікуваною вартістю. Отже, замовники можуть не боятися гнівних журналістських публікацій або державних контролерів і спокійно занижувати вартість закупівель, щоб уникнути тендерів.
Наскільки така практика є розповсюдженою? Як показує досвід районних держадміністрацій Києва, до 15% від всіх запланованих закупівель може проводитися без тендерів – за сумами, нижчими, але підозріло дуже близькими до порогових значень. Хоча в законі відсутнє обов’язкове оприлюднення підпорогових закупівель, наказ Мінекономіки встановлює: «якщо очікувана вартість закупівлі є меншою порогових сум, такий предмет закупівлі відображається у додатку до річного плану» (www.me.gov.ua/file/link/178912/file/nakaz_428.doc).
Скориставшись цією нормою, Центр політичних студій та аналітики надіслав всім РДА запити про отримання річних планів із додатками на 2012 рік. На основі відповідей склалася наступна картина.
Дарницька, Подільська та Шевченківська адміністрації не запланували жодної підозрілої закупівлі. Підозрілою вважається закупівля, очікувана вартість якої коливається у межах 91-100 тисяч гривен для товарів та послуг, та 900 000 – 1 млн. грн. для робіт.
Безумовним лідером у проведенні підозрілих підпорогових закупівель виявилася Деснянська районна державна адміністрація (голова – Жеребнюк Віктор Миколайович) (див. Таблицю). Як за часткою, так і загальною сумою.

На 2012 рік Деснянська держадміністрація запланувала шість закупівель, запланована вартість яких змушує думати, що чиновники РДА навмисно її занижували, щоб уникнути проведення тендерів:
Гліб Канєвський







