Пожежний законопроект про тендери, розроблений Мінекономіки та узгоджений з експертами, вдруге не пройшов Кабмін. Ще до засідання 23 березня прем’єр-міністр Арсеній Яценюк заявив: “Закон про держзакупівлі буде в парламенті на наступному тижні”. А потім – вщент розкритикував проект, наказав покарати винних у низькій якості роботи та доручив удосконалити законопроект у частині електронних закупівель, врахувавши досвід Грузії.
Про це автори статті та розробники законопроекту дізналися від своїх джерел у Кабміні, а не від прем’єр-міністра чи його прес-служби. Чому ж Арсеній Петрович не готовий підтримати законопроект без негайного запровадження електронних закупівель за аналогом Грузії? Може сумно-відома тендерна мафія, разом з ділками від електронних торгів уже про все домовилися з очільником «уряду народної довіри»? Пан Яценюк скромно про це мовчить, хоча зараз запровадити електронні торги не можливо ані технічно, ані змістовно.
Для тих, хто не в курсі, варто нагадати ключові проблеми існуючої системи електронних аукціонів:
- Е-аукціони суперечать стандартам ЄС, а Україна зібралася підписувати економічну частину Асоціації Євросоюзом, яка містить цілий розділ про вимогу відповідності українських держзакупівель
директивам ЄС. - Готовність замовників до е-аукціонів невідома. Не вирішена проблема з безкоштовною видачею електронних цифрових підписів (ЕЦП) для органів влади.
- Запуск е- аукціонів потребує додаткових вкладень з боку органів влади, а прем’єр неодноразово казав, що скарбниця порожня.
- Е-аукціони, як вони виписані сьогодні, нічого не додають до відкритості та прозорості тендерів.
- Спрощення процедур, при впровадженні е-аукціонів в існуючому вигляді залишається вельми сумнівним.
- Наполегливе просування е-аукціонів навряд чи є турботою про спрощення тендерів, посилення конкуренції і т.п Підхід скорше нагадує лобіювання інтересів вже існуючих операторів е-аукціонів, більшість з яких має російську прописку.
Тому прямо запитуємо в Уряду Арсенія Яценюка
– Ви правда хочете, щоб в один «прекрасний» день всі електронні закупівлі продуктів харчування для садочків і шкіл, ліків для лікарень, пального для армії та техніки для заводів були зупинені за примхою Кремля? З аргументом – чере непереборні технічні складнощі, що виникли в операторів електронних майданчиків?
Для виваженої відповіді дамо Арсенію Петровичу трохи інформації про те, як працюють електронні закупівлі в Україні сьогодні.
Ще в червні 2012 року було прийнято зміни до тендерного закону, які перебачили впровадження процедури електронного реверсного аукціону. Той мав дозволити запуск в країні процедури електронних закупівель, починаючи з 2013 року. Але впровадження новації було відтерміноване на невизначений строк через технічну неготовність як замовників, так і потенційних учасників аукціону. Зокрема, лише нещодавно в Україні почали формувати чіткий перелік товарів та послуг, що можуть проходити через систему електронного аукціону. Тож про автоматизацію електронних торгів ще не йдеться.
Крім цього наразі лише формуються регламент проведення закупівель в електронному режимі, вимоги до електронного майданчику, захисту інформації та правил доступу до його можливостей.
Найбільша ж біда – технічна неготовність органів влади (замовників тендерів) використовувати систему електронного аукціону. Часто на периферії немає покриття мережею Інтернет із достатньою швидкістю, установи не мають електронних підписів а відповідальні працівники не вміють їх використовувати.
Для того, щоб електронні торги в Україні стали реальністю, необхідно вирішити як технічні проблеми, так і витратити значні ресурси на тематичні навчання органів влади.
Можливо, саме через такий стан електронних закупівель, Арсеній Яценюк забажав на Кабміні «покарати винних у зволіканні та низькій якості законопроекту»?
До речі, про закупівлі. Ще 11 березня Арсеній Яценюк офіційно заявив – проведення всіх тендерів буде заморожено, поки
в країні не з’явиться новий закон про держзакупівлі. Мінекономрозвитку одразу взялось до справи і в партнерстві з експертами Європейського Союзу, Світового Банку та громадських антикорупційних організацій України розробили нову версію тендерного закону. Завдання ставилось жорстко – швидко розробити текст, що дозволяє ліквідувати ключові корупційні діри в тендерах. При цьому всі сторони розуміли, що кардинальна зміна правил гри в розпал бюджетного року точно не буде на користь системі закупівель. Тому експерти домовились розробити пожежний законопроект, який би після ухвалення зразу зняв ключові корупційні ризики, а до кінця року спокійно підготувати принципово новий закон про тендери, який би повністю змінив правила гри в Україні. За тиждень гарячих дебатів народився узгоджений законопроект, який передбачив таке:
- У чотири рази скорочено кількість винятків із тендерного законодавства (одразу із 44 до 10 стандартно прийнятих винятків).
- Заборона учасникам, пов’язаним з членами тендерних комітетів, брати участь у закупівлях (удар по зв’язках типу «кум-брат-сват»).
- Обов’язок замовників оприлюднювати інформацію про субпідрядників робіт і послуг, якщо вони отримують більше 20% вартості закупівлі (захист проти фірм-прокладок).
- Обов’язок замовників оприлюднювати зміни в істотних умовах договору (наведено порядок із ситуацією, коли тендерний договір укладається на одних умовах, а потім змінюється або ціна, або специфікація, або все разом).
- Обов’язок державних, комунальних і казенних підприємств оприлюднювати звіти про закупівлі за власні кошти (цю мільярдну корупційну діру регіонали просвердлили ще влітку 2012 року).
- Обов’язок замовників оприлюднювати інформацію про виконання договору (потроху рухаємося в до системи публічних контрактів).
- Громадські організації отримали право бути присутніми при розкритті тендерних пропозицій і фіксувати те, що відбувається (фото , відео , аудіо технічні засоби).
- У кілька разів знижені пороги, після яких природні монополії зобов’язані проводити тендери і публікувати детальну інформацію при закупівлі за власні кошти (було 5 млн. грн. для товарів та 10 млн. грн. для робіт, стає 1 і 5 млн. грн. відповідно).
- Чітко прописана норма про обов’язок монополій звітувати про закупівлі, проведені без тендерних процедур.
- Заборона на три роки для участі в тендерах для фірм-фігурантів змов (їх виявляє Антимонопольний комітет України).
- Суттєво уточнено підстави для закупівлі в одного учасника. Наприклад, вартість додаткових будівельних робіт, не включених до першопочаткового договору, не повинна перевищувати половини його вартості (раніше часто укладали договори на мільйон, а потім добудовували «у свого» на десять мільйонів зверху).
- Посилено прозорість роботи Антимонопольного комітету під час розгляду скарг на недоброчесні тендери.
- Надано право учасникам тендерів подавати свої документи в електронному вигляді.
- Так само вирішили відмовитись від електронного реверсного аукціону, як від моделі з помітним присмаком корупції та розробити нормальний прядок проведення електронних закупівель вже у принципово новій редакції тендерного закону.
Саме ці нововведення, а не електронні закупівлі, дозволяють одразу посилити контроль над державними закупівлями та ефективно впливати на корупцію в тендерах вже сьогодні.
Потрібний законопроект розроблено, уряд його бачив і вже не раз. Навіть страшний Мінфін та суворий Мінюст не висунули помітних застережень. А значить. час швидко погоджувати текст та без зволікань передавати в парламент. Там ще варто простежити, аби його не попсували «радєтєлі» на ниві закупівель та лобісти електронних аукціонів. Та це вже питання до в.о. президента – голови парламенту Олександра Турчинова.
Зволікання нової влади з ухваленням закону є прямою грою на користь старих корупціонерів. Українській владі час вибирати, на чиєму боці вона грає.
Олексій Хмара, Transparency International
Україна,
Віктор Таран, Центр політичних студій та
аналітики
