Право на доступ до публічної інформації – ключове право для побудови відкритої європейської країни. Воно виникло в процесі еволюції демократичних держав – із зародженням преси і розумінням, що свободи преси занадто мало, якщо держава всі відомості про себе втаємничує. Для суспільної дискусії замало мати лише свободу слова, вкрай важливо мати доступ до урядової інформації. Українці отримали своє «право знати» лише в середині січня 2011 року.
5 років тому Верховна рада України проголосувала за Закон України «Про доступ до публічної інформації», який надає право кожному ознайомитися з будь-якою інформацією, яка знаходиться у володінні органів влади (окрім інформації, доступ до якої було обмежено, через те, що її розголошення може завдати більшої шкоди, ніж її втаємничення).
Це голосування стало історичним, не лише тому, що законопроект підтримали 408 народних депутата, але й тому, що сам законопроект був спільним творінням влади, опозиції, інститутів громадянського суспільства та журналістів. Право на доступ до публічної інформації – є ефективним інструментом, який дозволяє громадянам контролювати діяльність влади. Тобто, це той механізм, без якого держава не може бути демократичною.
Однак, чи можемо ми говорити про те, що із прийняттям такого прогресивного закону 5 років тому, органи влади в Україні стали прозорими, відкритими та підзвітними для громадян? Чи дійсно кожен в Україні може скористатись своїм «правом знати» і дізнатись як влада витрачає гроші платників податків? На жаль, ні.
У кінці 2015 року, Центр політичних студій та аналітики оприлюднив результати моніторингу забезпечення міськими радами доступу до публічної інформації. Моніторинг виявив, що 30% інформаційних запитів лишаються без відповіді, а це кожен третій-четвертий запит! А з тих відповідей, які надходять, лише половина містять всю інформацію, яка цікавила запитувача.
Крім того, середній рівень наповнення сайтів публічною інформацією, яка підлягає обов’язковому оприлюднення, сягає 42%, а це означає, що на них можна знайти менше половини потрібної інформації. Таким чином, декларації високопосадовців, проекти рішень, звіти про діяльність міських голів та депутатів, протоколи сесій міської ради та засідань виконавчого комітету, графік засідань, протоколи, висновки та рекомендації постійних комісій, а також контактна інформація органів влади – в половині випадків є недоступною для громадян.
Попри доволі якісний закон, ми маємо поширену проблему – його невиконання. Проте, за ці 5 років українці змінились самі, і прагнуть змін у державі. Одним із інструментів таких змін покликаний стати ресурс “Знати, щоб діяти”, який був розроблений активістами Центру політичних студій та аналітики. Користуючись ним українці можуть змусити чиновників виконувати Закон «Про доступ до публічної інформації».
Завдяки зручним сервісам сайту, користувачі у декілька кліків можуть оскаржити порушення Закону про доступ та передати цю інформацію до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Зокрема, на сайті розміщено шаблони скарг. Вони сформовані за найбільш поширеними типами порушень. Тепер, щоб створити скаргу необхідно лише заповнити декілька рядків на сайті, слідуючи підказкам і скачати готову скаргу.
Також на сайті працює мапа порушень Закону, на яку можна буде нанести звіти про ненадання або неналежне надання інформації. Активісти Центру політичних студій та аналітики будуть збирати інформацію з карти, опрацьовувати її та передавати до Офісу Уповноваженого ВР України з прав людини, який, відповідно до Закону, займається порушенням права на доступ до інформації.
Результатом оскарження буде поновлення порушеного права (надання запитуваної інформації), або адміністративне покарання порушника-розпорядника публічної інформації.
Сайт також містить ряд корисних напрацювань, які були зібрані за більш, ніж 4 роки аналізу виконання Закону на місцях (посібники, моніторинги, методології тощо).
І чим більше людей буде використовувати своє «право знати» і вимагати від влади забезпечувати реалізацію цього права – тим швидше Україна наближатиметься до світових стандартів демократичної держави.
